Поява терміна «сапер» відноситься до 17 століття. Тоді цим словом називали людей, які здійснювали підкопи під стіни ворожих фортець, з метою їх подальшого руйнування.
Найбільш небезпечні професії часто пов'язані з військовою справою, і сапер - одна з них. Актуальна вона і в мирний час, адже до сих пір виявляють снаряди, що залишилися з часів Другої світової війни. Щороку від мін, снарядів і бомб гине близько 25 тис. людей.
Кожен сапер повинен знати понад 700 типів мін, а також основні види боєприпасів, що застосовуються в усіх арміях світу. Важлива якість професіонала цієї справи - твердість рук. Тут, як і в хірурга, будь-який не точний рух може призвести до смертельного результату. А ще треба мати аналітичний склад розуму - досить часто саперу доводиться самостійно шукати шляхи вирішення проблеми. І в цих випадках він може покладатися лише на себе.
Крім того, вибухівку використовують не тільки під час військових дій: терористи, самогубці, психічно хворі люди - всі вони можуть використовувати саморобні або куплені десь бомби. Щодня надходять повідомлення про нібито замінованих об'єктах, які також вимагають перевірки.
Ті, хто вирішить освоїти цю професію, повинні бути готові до того, що день за днем їм доведеться буквально дивитися в обличчя смерті. Звичайно, захисне обладнання, яке використовується для саперної роботи, удосконалюється з кожним роком, проте навіть вона не може гарантувати стовідсоткову безпеку. Також сапери повинні мати: аналітичний розум, акуратність, добру координацію рухів, стійкість до стресів, уміння прогнозувати результат своїх дій.
Микола Маковський - начальник циклової комісії з підготовки знищення та знешкодження вибухонебезпечних речовин Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ.
-Як ти потрапив в сапери? - запитує журналіст.
-Доля. Працював в звичайному відділі міліції. Була така посада "черговий по розбору за доставленими і затриманими". Коли "102" набираєш, замучений офіцер, максимум старший лейтенант, приїжджає на подію: сімейні скандали вирішує, трупи описує тощо. Рік я відпрацював, мені не сподобалося, пішов. Поступив на "заочку" на філософський факультет.
- А чому спочатку вчать, як поставити міну або як зняти?
-Спочатку вчать кидати гранату. Психологічний бар'єр. Не всі кидали. Я, поклавши руку на серце, гранати тільки на зображенні бачив. А тут привозять на полігон, дають в руку, кажуть порядок дій. І понеслося. Це досить інтенсивний курс. Треба буквально за два місяці встигнути з людей зробити саперів, плюс подолання психологічних бар'єрів. Перший тиждень - "лякалки". Були випадки, коли люди збирали речі і говорили: "Хлопці, це не моє. Допобачення".
-Як знімаєте напругу після бойових виходів?
-Глибоким сном. Гарно поїсти і одразу спати - найкраще. Так мене виховали, так я і роблю, надаю перевагу сну перед горілкою та іншими «стимуляторами».
-Кажуть, сапер має завжди бути трішки боягузом…
-Так. Людина, коли має відчуття страху, працює обережно. З мого досвіду, саперів треба міняти. Бо коли сапер довго виконує бойові завдання, в нього зникає відчуття страху, він розслабляється. Це, на жаль, може привести до фатальних випадків. Почуття страху допомагає включити холодний розум, продумати дії. Не маю на увазі боятися вийти на бойове завдання чи заповзти в район, який обстрілюють. Під ногами можуть бути протипіхотні міни, фугасні, там треба проповзти, зняти або знищити. Боятися - це нормально. Я не знаю, хто не боїться. Але страх слід опановувати і виконувати завдання. Тому боятися - професійна необхідність. Особисто я боявся, і не раз.
Немає коментарів:
Дописати коментар