"Почесна, але небезпечна професія".
Автор невідомий.
В історичних літописах була знайдена інформація про те, що пожежні загони з'явилися в Стародавньому Єгипті. Римська імперія також мала такі рятувальні команди, їх засновником був імператор Август.
Русь почала активно і серйозно підходити до питання боротьби з пожежами наприкінці одинадцятого століття. Тоді люди, які були замішані і викриті у підпалах, піддавалися страшному суду. У покарання їх позбавляли всього майна. Але пізніше вирішили, щоцього покарання маловирішили вдатися до смертельної страти. 1504 рік ознаменувався виникненням першої пожежної бригади. Вона складалася з солдатів, які були озброєні сокирами алебардами. Зброя їм допомагало тільки при розборі завалів.
Пожежник – це вже не професія, це спосіб життя, адже постійно перебуваєш у очікуванні тривоги: можливо комусь саме зараз потрібна буде допомога. А в критичній ситуації дається взнаки і те, настільки ти добре підготовлений до цієї ж таки ситуації, і хто знаходиться поруч і власні знання та правила техніки безпеки. Адже коли заходиш у палаюче приміщення ніколи не знаєш, що тебе там чекає – може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось. І тому мабуть кожна дружина та діти з острахом проводжають своїх рідних рятівників на роботу та радіють, коли їх чоловік та тато повертається живим та неушкодженим.
Максим – голова профспілки рятувальників, зараз не на службі й буде поновлюватись, але максимально в темі.
-Розкажіть, в чому насправді полягає робота пожежного та як часто він виїжджає на виклики?
-Пожежник чергує в стандартному режимі: робоча доба, потім три дні вихідних. Також у різних гарнізонах трішки відрізняється час заступання на чергування. Як часто пожежі відбуваються, залежить від району та геолокації пожежної частини. Якщо це густонаселений район міста, то там виклики можуть бути практично на кожній зміні та по декілька разів.
-Що найгірше відбувалося на вашій практиці?
-Найгірше, коли ми приїжджаємо та не можемо надати кваліфіковану допомогу внаслідок того, що немає технічного забезпечення та професійної підготовки. Уявімо, що людина затиснута в машині, а ми не можемо її нормально, швидко дістати. Або гасимо якусь будівлю, а наша машина та водопостачання ламаються або відбувається величезна пожежа, але немає нормального керівництва для її гасіння, адже професіоналів, практично, вже не навчають. І таких випадків купа, і всі вони реальні.
-Іноді люди одразу телефонують, до того ж, це можуть бути досить різні ситуації: горить дім, десь видніється дим, кіт застряг на дереві, пес впав у яму. Але буває й таке, коли люди думають, що вони можуть самотужки прибити полум’я на сараї. Потім, звісно, розуміють, що нічого не виходить, і дзвонять нам. Це дуже небезпечно – район виїзду може бути недалеко від частини, але дорогоцінний час вже втрачено. Пожежники приїжджають на місце, а там вже палає. Якщо ж далеко їхати, то на місці залишаються просто вугільчики.
-Чи сподіваєтесь ви на компенсацію від держави, якщо постраждаєте на службі?
-Соцзахисту у пожежного взагалі немає. Якщо з тобою щось станеться, ти захворієш, отримаєш якусь травму – 2 гривні благодійної допомоги та слова «ми вдячні вам». Знаю один випадок. В нас на поясах висять сокири пожежні. І от один хлопець, коли працював на даху, провалився та впав прямо на цю сокиру – перебив собі кишківник. Йому зробили операцію, дали два тижні лікарняного, щоб рана затягнулася, й порадили нікому не розповідати.
-А скільки заробляє пожежник?
-В середньому 10 тис. грн – для рядового пожежного ніби нормально. Проте, зараз ростуть ціни, а коли в тебе ще є дружина та маленька дитина, 10 тис. – це нічого. Для комфортного життя треба ще десь працювати, але наше чудове законодавство так не думає. Згідно з ним, боєць або водій пожежного підрозділу має сидіти три дні вдома і колупатись в носі. Живи як хочеш, але офіційно працювати більше ніде ти не маєш права, бо тебе прирівняють до корупціонера. Хіба що буде якась наукова діяльність.
Немає коментарів:
Дописати коментар